Мама — це перше слово, яке ми вимовляємо.
І останнє, яке шепочемо подумки, коли важко.
Мама — це там, де завжди тепло, навіть коли навколо зима.
Це очі, які бачать тебе справжнім. Це руки, що обіймають так, наче світ знову стає безпечним.
Це серце, яке б’ється не тільки за себе.
Сьогодні ми дякуємо кожній мамі — за терпіння, за тривоги, за безумовну любов.
За те, що вміє мовчки чекати, коли діти виростають і йдуть своїм шляхом.
І особливо — тим матерям, чиї сини не повернулися.
Чиї діти в полоні, чи на війні, чи вічно у пам’яті.
Ваша тиша голосніша за крик.
Ваше серце — найсильніше з усіх.
Ви продовжуєте жити, говорити, посміхатися… хоча носите біль, який не видно.
Ми не можемо зняти з вас цей тягар. Але можемо низько вклонитися.
І сказати: ми з вами. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні.
З Днем матері!
